-Мамочко, біда у мене!-
Кричить в трубку доня Галка,-
Зовсім вже мене дістала
Ця Миколина рибалка!
Вудки взяв, подався зранку,
Вже півдня - його немає…
Думаю, завів коханку
І десь в лозах розважає.
Я підозрюю, що в Рози
Зупинився, або в Тані,
На мої дзвінки й підозри –
Нуль уваги і мовчання.
Може, він не на рибалці,
А гуляє десь у барі?
Як ті мухи, біля нього
В’ються всякі Олі, Варі…
А він любить ці моменти,
Вся душа його співає,
Роздає всім компліменти,
А про мене забуває.
Собі місця не знаходжу,
В мене нерви не в порядку,
Уявляю, як коханці
Він дарує шоколадку.
-Доню, цим не переймайся,
І в здогадках не томися,
Може, десь він зазівався,
Впав у воду і втопився,
Ти таке науявляла,
Що мені аж страшно стало,
На обід іди до мене –
Маю добрий борщ і сало.
А Миколу чорт не візьме:
Якщо не судилось вмерти,
То додому він прилізе,
Бо захоче спати й жерти!
Як завжди гарно, життєво,дотепно!
Воно ніби сміх крізь сльози
Може вже в ліжечку в Рози..
На всіх стане бо ж козак
До коханнячка мастак...
Нагуляється приблуда
Насоромиться при людях
Та й повернеться,бо знає
Знов же прийме,бо кохає...
Мене Ваш гумор надихає! Дякую!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже-дуже дякую, Ніночко, за такий чудовий експромт, браво, я в захваті! Гарного Вам настрою і приємного вечора!