По дорозі серпень йшов на світанні.
Він по травах розсипав роси ранні.
І радів, що всього є... лиш би зібрати.
То ж дізнатись захотів, чи вміли дбати?
Кучерявилась в траві рута-м'ята.
Чебрецями пахне тут кожна хата.
Чисту воду пив джерельну із криниці.
Срібла кинули сюди його зірниці.
Заясніла ось в саду хата біла.
Тут калинонька рясна вже дозріла.
Немов дівчина-красуня, у намисті.
Квіти є тут під вікном... та всі барвисті!
Зазирнув в комору він. Що ж побачив?
Видно, люди тут жили неледачі.
Всього є. Зуміли тут про все подбати.
Довелося, видно, всім попрацювати.
Ніби кликала його хата чиста.
Скатертина на столі тут барвиста.
Рушник вишитий. На ньому запашний
коровай, зігрітий сонцем... Золотий!
Ой щаслива ж є яка ця година!
За столом зібралась вже вся родина.
Троє діточок малих і батько, й мати.
Серпень йшов за ними з церкви аж до хати.
І світились лиця всі, ніби сонце.
На них серпень задививсь у віконце.
Тепер вересню дозволить панувати.
Нехай радість й він несе у всі-всі хати.
Дуже гарно, Надійко!. Я б теж того короваю скуштувала,чи й сама б спекла й частувала.. Щоби дякували всі Богу і землі святій,що вродило в цьому році,хоч й глумився суховій...
