Згадаю все,що було поміж нас,
Забуду все,що в нас було з тобою,
Чомусь вогонь немов свіча,погас,
Притих мов вітер,що перед грозою!
Чому забув-так легко ти пішов?
Чому зхолола кров у твоїх жилах?
Чому її так просто віднайшов?
Оту розлуку,що так серцю мила!
Я віднайду ту силу в собі знов,
Ту силу серця,що тебе любила,
Не оглядайся,коли вже пішов,
В розлуку,мов обрізанії крила!
Прошу,не оглядайся ти назад,
Без вороття-молю тебе та й прошу!
Сльозиться наш осінній листопад,
Де спогади свої дощами рошу!
Не оглядайся,я тебе прошу,
Де стежку нашу снігом запорошить,
Кохання я у літі збережу,
А ти розлуку забирай у осінь!
