Вже відцвіли духм"яні липи,
Іду розпеченим асфальтом...
І відчуваю - наше літо,
(Промінням вписане у шпальти
Легких хмаринок, хвиль річко́вих),-
Смара́гдовим мигтінням листя
Вчепилось в спомин веселко́вий,
Де наші сте́жки - розійшлися...
Трави́ заквітчана колиска!
Нас, зрілих, кликати - не варто...
Колись - лиш сонячна завіса,
Тепер - твоїх мовчанок варта
Розпечених, не світанко́вих,
Звиває спомини - з намиста
Кущів троянди пурпурових,
Що в душу - тернами вп"ялися...
Ні наздогнати, ні спинити
В любистку ску́паного - літа...
