Розірветься небо й до нього в долоні
Сльозами впаде, бо не вистачить волі
Дивитись на ту, що безмірно кохає
І, втупившись в ніч, все благає.., благає...
Потягнуться трави, лизатимуть ноги,
У відчаї всі перев"яжуть дороги...
І тільки до неї, що вірить в кохання,
Відпустять з полону його на світанні.
Це так їй хотілось, та так не буває.
Чекати втомилась і більш не благає...
Не тупиться в ніч, бо вже бачить світ неба,
Лише посміхається з себе: "Дурепа..."
Так ніжно й лірично... І таки забринькало серденько від твоїх рядків. Тільки, здається, немає в українській "потянуться". Дивися тут:http://r2u.org.ua/s?w=%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F&scope=all&dicts=all&highlight=on . Я можу й помилятися. Щиро дякую за мелодію для серця.
A.Kar-Te відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00