Душа до неба піднялась
У тиху просінь завесніла
І ніжно плину віддалась
І в вишині як знавісніла
Душа у шалу веснянім
У пелюстковій заметілі
Єднає голос свій живий
Із голосом Душі ...
Душа росте у синю даль
Вона як птаха волі прагне
А ти даруєш лиш печаль
А ти собі забрав все данне
І я тобі не віддаю
Останніх снів невідповідність
І я в душі своїй таю
Свою святую справедливість