Душа до неба піднялась
У тиху просінь завесніла
І ніжно плину віддалась
І в вишині як знавісніла
Душа у шалу веснянім
У пелюстковій заметілі
Єднає голос свій живий
Із голосом Душі ...
Душа росте у синю даль
Вона як птаха волі прагне
А ти даруєш лиш печаль
А ти собі забрав все данне
І я тобі не віддаю
Останніх снів невідповідність
І я в душі своїй таю
Свою святую справедливість
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2026
автор: Христя Божева