***

Душа  до  неба  піднялась  
У  тиху  просінь  завесніла  
І  ніжно  плину  віддалась  
І  в  вишині  як  знавісніла  

Душа  у  шалу  веснянім  
У  пелюстковій  заметілі  
Єднає  голос  свій  живий  
Із  голосом  Душі  ...

Душа  росте  у  синю  даль
Вона  як  птаха  волі  прагне  
А  ти  даруєш  лиш  печаль  
А  ти  собі  забрав  все  данне

І  я  тобі  не  віддаю
Останніх  снів  невідповідність  
І  я  в  душі  своїй  таю
Свою  святую  справедливість  




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2026
автор: Христя Божева