На стільчик всілось сонце,
Та й зирить у віконце,
Танюша копошиться,
Чомусь давно не спиться.
Щось пахне так зарано,
Немов, заграло жваво,
У ковбику сопрано,
Всміхнулася лукаво.
За мить на кухню швидко,
Хапнула хліба скибку,
Зраділа, запашненьке,
Мене, щось жде й смачненьке.
Загляну, сміло в горщик,
Так певно вабить борщик,
Ой-ой, а він ще й з м’ясом,
Поглянула, враз басом.
Матусю, ти що люба,
Чи й справді впала з дуба,
Ох вредна ти натура,
Спаплюжиться фігура.
Мабуть буду в садочку,
Я мати заморочку.
Мене Ромка розлюбить,
Він й так з Любою дружить.
Складає з нею пазли,
А може мені заздрить?
Наразі думка втішна,
Не стану ж зразу пишна.
Тож хай, з’їм, ще разочок,
Мясця, більший шматочок!
24.01.2024р.
Дякую пані Зою! 
