Ольга Ашто: ніщо - може і є все-всесвіт-світ-світло, коли все, що мав, або бажав перестає загороджувати саму ідею буття поза часом і простором, і ти якимось чином відчуваєш це кожним зі своїх реліктово-зоряних атомів, на мить сформованих у високоорганізовану І дуже розумну форму матері
Ольга Ашто: Що можна їм - Юпітерам від долі,
Не можна нам - простим-складним і смертним.
Паші, мов бик, мовчи. В земній юдолі
Царі, ділки - що боги - влада смердам.
Але не бійся, бийся до останніх
Хвилин і сил. Арена, гонг, трембіти...
Корида. Бій. Не вбьеш, так хоч порань їх -
Рогами, гострим словом та копитом.
Ольга Ашто: Наболіло... Але є в мене якась внутрішня впевненість, що світ існує завдяки тім, хто бьється і дарує, не було б їх - вже давно б пошматували і з\'їли б один одного всі homo sapiens
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
