Твої солодкі губи, наче рута,
Манять красою від життя.
У них – і ніжність, і покута,
І шепіт мрій, і забуття.
Вони палають, мов світанки,
Торкають серце, мов вогонь.
І кожен дотик їх – світанний,
Мов тихий шепіт ніжних скронь.
Я п’ю їх смак, мов мед чарівний,
І тону в пристрасній весні,
Де поцілунок твій невинний
Залишить слід в моїм житті.
