Летять роки, як птахи журавлі
Губиться їхній слід в тумані.
Шукаємо, той рай на землі,-
Де рідна хата .роки весняні.
Втрачено за той час, так багато,
А молодість не вернеш назад.
Допоки живуть батько ,мати
Цвіте, як у казці наш райський сад.
Усі ми в боргу перед батьками...
Час наче вода жива біжить...
Часто не тішили словами...
Не зуміли навіть їм подзвонить.
Не всі рідні тебе розуміють,
Не кожен друг, буде за брата.
І за спиною кості миють
Душа бідна продасть свого тата.
Шукають діточки хліба в житті,
Пливуть до берега чужого.
Розіпнуть, як юда на хресті
Цураються отчого порогу.
Хто не шанує батьків і свій рід,
Не подасть їм руку у старість.
Того згубиться на землі слід
Він не пізнає щастя і радість.
Щасливий той, у кого є батьки...
Сяде із ними вип'є кави.
Відчує ласку, тепло з руки...
Доля його ощедрить ласкаво.
Обійме їх до себе , до грудей
Спитає :,"чим вам допомогти.
Щебече наче птах соловей
Латає діри у хаті, плоти.
У кожного своя доля і шлях,
І треба батькам честь віддати.
Летіти до них неначе птах
На Могилу їм покласти квіти.
