Сізіф ніс камінець до запальнички,
Та загубив, зустрівшись з Паркінсоном,
Харон, місток зробивши через річку,
Гуля по ньому, слухає Кобзона,
Пасе свиней на острові Цирцея,
Сирени пісню виють про Герберу,
Едіп лежить з матусею своєю,
Плювавши на умовностей бар”єри,
Тут Геркулес шліфує унітази,
Там Одіссей у черзі за цигейкой,
З Адонісом Венера квасить разом,
Немов якась троєщинська плебейка,
А Прометей пташок годує м"ясом,
Сирим через сізіфову недбалість,
І у тіні подій цих, під Парнасом
Пан та Дріада рештою злигались...
Життя вирує і немає смерті,
Їм можна все, на те вони і боги
Такі думки мене морочать вперті:
Чи заздрю я? Ну так, хіба що трохи.
