НЕДОВГО ТИША ПАНУВАЛА
Недовго тиша панувала в нас,
Порушило її виття сирени,
Вже й вибухи за нею в пізній час,
Здригаються знов ріднії терени.
Посипалися вибухи гучні,
Один за о́дним розтинає тишу,
А линуть мали радісні пісні́,
Й ніщо́ чому́сь потвор не заколише.
Мені й у вітрі чується все плач,
Бо й він безсилий ворога приспати,
І завива, бува, немов сурмач,
Не може він убивць заколихати.
Молитва за молитвою луна,
В молитві ру́ки зводим і благаєм,
Щоб скаменів наві́ки сатана…
Такі думки́ докупоньки збираєм.
А думати хотілось не про них,
І мріяли не в вибухах купатись,
Та ворог завдає нам стільки лих
Які вже, мабуть, будуть струпом братись.
Й ця тиша насторожувала нас,
Недобре від початку віщувала –
Бляшанки прилетіли в нічний час
І небезпека защораз зростала.
До ранку ще далеко нам чекать,
Ще довго, аніж півні заспівають,
Бляшанки без упину все летять
Теренів наших кожен раз сягають.
Благаєм Бога, аби їх вернув,
Щоб повертав усіх їх у болото,
Аби Творець благання всі почув,
Аби сконала з мотлохом сволота.
19.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID:
1043983
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 19.07.2025 00:25:43
© дата внесення змiн: 19.07.2025 00:25:43
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
