Я не ЛЯлька в кривавих руках,
Не маЛЯ, що отримало ЛЯпас,
Чи ЛЯща … і в думках наче крах,
Бо ЛЯка звіра хижого лапа.
Тут мої ж неозорі поЛЯ,
Тут написана предками доЛЯ,
Почорніла земЛЯ, мов рілЛЯ,
І у клітку вмурована воЛЯ.
А було ж, грала хвиЛЯ в житах,
І буяло у пахощах зілЛЯ,
І долина квітуча, не та,
Бо у попилі тускне довкілЛЯ.
Зачинити б ту ЛЯду, яка
Б’є щораз і тому - синя ґуЛЯ,
Хай тримає від нас копняка,
Не Вкраїна вам, гниди, а дуЛЯ!
17.07.2025
