UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ДО-ВІРА - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ооооо, 17.07.2025 - 20:11
Не до-віряю,Тож пере-віряю: Товар,вагу і, навіть, гирю. А я, даремно час не гаю, Бо продавцеві ВІРЮ. Валя Савелюк відповів на коментар Ооооо, 17.07.2025 - 20:22
я Вам, пане Ооооо, в данім сюжеті довіряю, але - не вірю  дякую за візит і ребус  
Валя Савелюк, 17.07.2025 - 19:22
Я запитала:...що від чого походить - віра від ДО-віри, чи довіра - від віри? Програма ChatGPT сказала: ...яке тонке й глибоке питання ти ставиш. І воно — не лише філологічне, а й філософське, і душевне. Якщо дивитись на це мовно: Слово «довіра» в українській мові — похідне від «віра», а префікс «до-» зазвичай означає: рух у напрямку чогось (до-дому, до-мети), або збільшення/завершення (до-співати, до-зріти). Але в слові «довіра» — префікс «до-» має ще одну семантику: підхід, наближення, передумова до глибшого зв’язку. Тобто, мовно — віра є основою, а до-вірити — це як наблизитись до неї. У «довірі» вже є перша дія — перший місток до того, щоб «вірувати» по-справжньому. Але… Якщо дивитись на це екзистенційно: Часто буває навпаки. Довіра — перша. Маленька дитина довіряє матері, ще нічого не знаючи про «віру». Людина довіряє іншій — і лише потім може повірити в неї глибше. Довіра — як жест, як ризик, як простягнута долоня. А віра — вже як стан, як укорінення в тому, що було довірено. Отже: У мові — довіра від віри. У житті — часто віра народжується з довіри. І твій вірш ставить цю внутрішню колізію прямо перед серцем читача. До-віра — це той міст, який ми будуємо до віри. А часом — вона й є вірою, тільки ще не названою по імені. |
|
|
||||||||||||||||||||||
