Бокал життя. Я п’ю його
Впродовж життя свого всього.
Його я п’ю, немов вино,
Допоки є іще воно.
Його я п’ю усяку мить,
Допоки серце стукотить
У грудях, доки я дишу,
А також вірші ці пишу.
Бокал життя теж має смак.
Його я відчуваю так,
Як кожен, хто ще п’є його
Під стукіт серденька свого.
Буває в мене він гірким,
Коли я йду шляхом важким.
Солодким також він бува,
Як справджуються ті дива,
Які захоплюють мене,
У серці щастя чарівне
Розбуджують, немов зі сну
Ласкаве сонечко весну.
Бокал життя такий крихкий.
Хай нині в мене він міцний,
Та в будь-яку мить, мов на зло,
Розбитись може, як і скло.
Тому я п’ю до дна його
Щомить впродовж життя свого,
Яке дано мені як дар,
Безцінний скарб. Його владар –
Я й тільки я, як кожен з вас
Свого життя, з яким йде час.
Євген Ковальчук, 29. 10. 2021