|
Перевірено на собі і в цьому я переконалася вдруге.
Зазвичай походи - прогулянки до букового лісу приносять величезне почуття радості та задоволення. Це не те місце, де потрібно шукати порцію адреналіну, але іноді бувають винятки, а саме тоді, коли ти вісім місяців не був у лісі в період з листопада і по червень місяць. А за цей час ліс продовжує рости, незважаючи ні на що і там, де була вирубка, за короткий час утворюється непрохідна густа хаща, в якій під ногами стелиться колюча ожина, а в деяких місцях і лісова малина, і в таких місцях дуже важко ходити.
Ну, що мене смикнуло сьогодні піти в ліс? – Не знаю! Як завжди взяла все необхідне: воду, цифровий фотоапарат та ніж, телефон забула вдома. Сказала внучці, що йду в ліс, а вона запитала: Ти що сама підеш? - Піду сама, відповіла я, їй і пішла.
Всі ці роки, зі мною поряд був мій охоронець пес на прізвисько Буч - мій друг. Він постійно супроводжував мене в лісі і в літній, і в осінній період, коли я гуляю буковим лісом, збираю ягоди та гриби, і найголовніше – фотографую те, що на мій погляд дуже красиве – природа Буковини, це в Чернівецькій області на Заході України. Але наші менші брати дуже швидко старіють і настає такий момент, коли вони вмирають і на превеликий жаль – нема з ким ходити на прогулянку і відчувати те, що поряд з тобою є друг, який тебе захистить і з ким можна бути в безпеці, якщо ти один, і довкола нікого.
Коли зайшла в ліс, було все, як завжди – тиша, спокій і довкола жодної душі. Але, десь у підсвідомості витала думка, що трохи страшнувато і некомфортно від того, що немає поруч того, хто за непередбачених обставин може надати допомогу і просто – хоча б у складній ситуації зможе разом з тобою подумати про те, що робити, якщо раптом сталося те – чого ти не очікував. А коли ти опиняєшся в нетрях – чагарниках на вирубці, починається паніка, ти втратив орієнтир і заблукав, а в такі моменти зазвичай втрачаєш самовладання. Я не пішла, як завжди знайомою дорогою, а петляючи лісом, намагалася вийти на поле, де збирають суницю.
Грибів у лісі немає, дуже сухо, а ягоди в цей період зазвичай вже дозрівають і лісова малина, і суниця дуже цінна своєю кількістю вітамінів.
І ось я сьогодні - побувала на такій вирубці, де дуже складно пройти, колючі кущі ожини чіпляються за спортивні штани, а густа хаща вище за твій зріст і незрозуміло, де ти знаходишся. Вийшла я із заростей, на горизонті Карпатські гори, але на полі, де була суниця суцільні зарості, малини багато, але бажання не було її збирати, бо я розуміла те, що я не знаю, як знайти дорогу назад додому.
Зробила кілька знімків і поспішила повернутися до того місця, звідки вийшла, але коли зайшла до хащі, зрозуміла те, що не можу зрозуміти куди йти, це був момент, коли я втратила орієнтир. І тут промайнула рятівна думка: Я згадала пораду місцевих чаклунів – мольфарів, які живуть у Карпатських горах: – треба зупинитися на тому місці, де ти заблукав і просто – заспівати українську колядку, яку співають на Різдво Христове,
«Добрий вечір тобі пане господареві».
Іду крізь цю хащу і співаю, а в підсвідомості думаю про те, чи вийду, чи ні? Телефон забула вдома, зателефонувати немає можливості, приблизна відстань до будинку лісом, це 3 – 4 км від будинку і немає жодної душі в окрузі. Зупинилася, прислухалася – з якого боку чути машини, що проїжджають, по трасі, яка веде до міста Чернівці. Через хащі пробиралася насилу, а серце билося, як пташка в клітці.
Порятунок! – Знайома дорога, що веде додому. Я заспокоїлася і відразу подумала про те, що молитва і національна пісня, в якій прославляють Ім'я Господа Бога – має величезну силу і якщо ти віриш у цю силу і прославляєш її, вона тобі обов'язково допоможе у скрутну хвилину і виведе душу до Світла, яка втратила орієнтир у просторі!
Після того, як вийшла на знайому дорогу в буковому лісі, я зібрала гарний букет із лісових квітів, другий букет був із квітучої трави звіробій і заразом нарвала листя мати – мачухи. Відвар з цього листя допомагає при застуді взимку, а звіробій при розладах кишечника і букетик з цієї трави охороняє житло господаря від вторгнення ворога і непроханих гостей.
P/S – Фото автора – Природа Буковини на горизонті Карпати. Є фото і хащі в якій я побувала, воно теж гарне, але залишився страх у тому місці, де я втратила орієнтир, але завдяки національній пісні – колядці я вийшла до того місця, де дорога веде до мого дому, де я відчуваю себе в безпеці і радію тому, що маю на сьогоднішній день, простору, де я живу.
19.06.2014 переклад Українською мовою 2025
ID:
1050555
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 31.10.2025 15:12:22
© дата внесення змiн: 31.10.2025 15:12:22
автор: Тетяна Іванова - Юртина
Вкажіть причину вашої скарги
|
