Живу в технічнім окрузі «чудес»,
де москалі вважаються святими
і неважливо з рогами чи без,
але не по дорозі мені з ними.
Я міг би теж «топити» за москву,
кричати борзо: «Вольдемар, форева!»,
підтримувати нечесть світову,
рубати непосаджені дерева…
На жаль у дураків одна біда,
дай пам’ятку тобі на лоб приклею,
одна лежанка, Вольдемарів – два,
тріщить по шву фундамент мавзолею.
01.11.25р.