НЕБЕСНА СИНЬ, НЕБЕСНА ДАЛЬ
Небесна синь, небесна даль,
Але душа у шмаття рветься,
Війна трива у нас, на жаль...
Чи доля нам ще усміхне́ться?
Небесна синь, небесна даль,
Усі небеснії простори,
Суцільний сум, і біль, й печаль,
Журба і смуток, сльо́зи й горе.
Небесна синь, небесна даль,
Вдивляюсь в це, а серце плаче,
Кладем благання на вівтар,
Слізьми́ і голосом тремтячим.
Небесна синь, небесна даль,
Молитва лине крізь руїни,
В надії — хоч на крихту скаль,
Що світло проросте з глиби́ни.
Небесна синь, небесна даль,
Де журавлі летять у вирій,
А ми — в обіймах чорних хмар,
Та серце б’ється ще у вірі.
Небесна синь, небесна даль,
Неначе спогад мами й дому,
Несемо тишу крізь печаль,
І біль — як хрест, як кару злому.
01.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID:
1050617
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 01.11.2025 14:19:02
© дата внесення змiн: 01.11.2025 14:19:02
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
