НЕБЕСНА СИНЬ, НЕБЕСНА ДАЛЬ

НЕБЕСНА  СИНЬ,  НЕБЕСНА  ДАЛЬ

Небесна  синь,  небесна  даль,
Але  душа  у  шмаття  рветься,
Війна  трива  у  нас,  на  жаль...
Чи  доля  нам  ще  усміхне́ться?

Небесна  синь,  небесна  даль,
Усі  небеснії  простори,
Суцільний  сум,  і  біль,  й  печаль,
Журба  і  смуток,  сльо́зи  й  горе.

Небесна  синь,  небесна  даль,
Вдивляюсь  в  це,  а  серце  плаче,
Кладем  благання  на  вівтар,
Слізьми́  і  голосом  тремтячим.

Небесна  синь,  небесна  даль,
Молитва  лине  крізь  руїни,
В  надії  —  хоч  на  крихту  скаль,
Що  світло  проросте  з  глиби́ни.

Небесна  синь,  небесна  даль,
Де  журавлі  летять  у  вирій,
А  ми  —  в  обіймах  чорних  хмар,
Та  серце  б’ється  ще  у  вірі.

Небесна  синь,  небесна  даль,
Неначе  спогад  мами  й  дому,
Несемо  тишу  крізь  печаль,
І  біль  —  як  хрест,  як  кару  злому.

01.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР