дисант спускається з небес
блищать наточені покоси
усі на виданні - між ними мрець
його чекали опівночі
дерева зійдуться в пітьмі
блукає промінь місяця
пів вечора - пів ночі
збирає папороть квітки
та вже запізно - хтось пророчить
верба схилилась над могилою
наче шепоче щось - то знак
збирати треба думки...
згасає за хмарами останній проміння час
сьогодні почнеться шабаш,
вони вже спустилися і охрестилися
створіння з червоним на профіль і фас.
яро в степу розгрнеться фільранок
одверзнеться спочин у залі од сну
дедаль мирнославне зілля надо
долею, здолається споч узріння
яросвіт ззійди но на тих
неоджурених
що так тьмяно прагнуть
створити боввана
князів і кролів десь у мирі заточених
на вістря спочину
на вістрі життя
не згасне просвіття
замілене роками
і ручки потягнуться ввись
засвідчене молоддю
певно зазаревом
одвічне питання - що мить
що мить і щеславне
завояне впорання у вбранні одружки
лозіння, світіння, плазуюче миттю
ще мить і ще сором на ста
