Кохати легше тих, хто любить нас.
Але коли поранений душею,
Коли вона страждає повсякчас,-
Стає ненависть данністю твоєю.
Прийми, пробач та відпусти,
І, попри все, - завжди світи!
Коли прозріння хвилею накриє,
Та всі мости вже спалені дотла,
Коли від болю серце заніміє
І вже намарно всі твої слова,-
Прийми, пробач та відпусти,
І, попри все, - завжди світи!
І зрозумієш- недаремна путь,
Хоч шлях тяжки́й, та це - не кара з неба,
Коли з собою битви відійдуть,-
Почуєш серце - в нім уся потреба.
Прийми, пробач та відпусти,
І, попри все, - завжди світи!