Життя, мов гра і правила прості
Немов у дурня підкидного граєш.
Чотири масті й ставки чималі,
А туз бубновий у рукав ховаєш.
Вже взяли карти в руки всі гравці
І проти тебе змовились очима.
Червова дама з віялом в руці,
Мов натякає про мішок з грошима.
Не тим побив, а карти як ріка,
Тобі накидали непотребу у руки.
Десятка пік тривожна і крихка,
А пара шісток, ніби ті гадюки.
І рахував і вірив в позитив,
Та гра скінчилось і я дурень знову.
Картковий борг я звісно заплатив,
А так хотілось виграти…корову.
20.12.25. Олександр Степан.
