Я чую всіх, лишень мене не чують...
Я тінь озер, вітражна сила болю,
Німий кінець, подібний току дня.
Чи вибір я? - Всього лиш дотик роллю
Незмінних жил, в яких тече зима.
Я чинний лист, пожовклий десь у хмарах,
Пологий бій, що пише сіллю див,
Непевний звір, що вічне в'яже в ранах
І знає крики всіх далеких нив.
Я пла́чу в тиші - очі лиш для сміху,
У ньому - кава,.. хай із молоком.
Усі лиш бачать кожен день потіху,
Розбиту маску, стерту білим сном.
І я сміюсь... Та знали б ви як тісно,
Де поміж вами висне тонна слів?!
І я вас чую... Тільки рідкість, звісно,
Як хтось спитає, ЯК я, в ролі жнив...
18.10.2025
