Я нікого не хочу поучати й обіжати, та на пам’ятку напишу.
Я читаю і вірші, і прози сучасних поетів, а їх тисячі. Що проглядається сучасного життя у творчості поетів — це любов, природа, байки чи просто щось відірване від поточного життя Українського народу.
Я не проти — пишіть, та не забувайте за страждання народу, за переможні дні — це історія.
І ось пройдуть роки, А ІСТОРІЮ ВЖЕ ПИШУТЬ ЧУЖАКИ і прочитають ваші строки, та й скажуть новому поколінню: Яка війна, поети того часу писали не про війну, її не було, вони пишуть про любов, природу.
Пишіть, фіксуйте кожен час, кожну мить сучасної події, це дасть силу, віру в перемогу правдивої історії Українського народу.
Нашу історію вже переписували, присвоювали собі, нас обманули.
Не напишете Ви, за Вас напишуть вороги.
Наприклад:
1. Чи знаємо історію Українських богатирів. Москалі присвоїли трьох наших богатерів за своїх.
- Добриня Никитич - родився в селі Никитичи, на Волині, при князюванні Володимира.
- Альоша Попович - родився в селі Пирятині, на Полтавщині.
- Ілля Муромець — родився в містечку Морівськ, Чернігівська область.
2. Ми, слов’яни-українці народжуємося з генетичною пам’яттю наших праотців православних, вільних дітей Божих, з любов’ю до Родини і до Матінки Землі. Ми вільний народ з початку древнійшого, слов’янського, православного Роду.
А з приходом християнства ми стали рабами Божими - коли немовля хрестять, коли вінчається подружжя, ми також раби, коли покидаємо живий світ, також в молитвах. Ми добровільно звемо себе рабами. Немає народів на планеті, щоб себе називали рабами.
В усьому світі, в інших ведучих вірувань, слово — раб, не вживається.
Як би хто не трактував з християнських міркувань сутність раба, раб є раб — безправна, безвільна людина.
Пізнай себе
Знати Віру Родову,
Ти і Бог завжди в дорозі.
Знати Віру Родову,
Завжди добро творити в змозі.
Знати історію свою,
Ти пишаєшся собою.
Знати історію свою,
Ворогам немає спокою.
Якщо згубив ти все в путі
І тебе це не турбує.
Не буде спокою в житті,
Чуже тебе рабом зґвалтує.
Жовтень 2025 р.
Погоджуюсь з Вами. У мене є ціла рубрика віршів на воєнну тему і громадянську (патріотичну). Але підтримую ще й liza Bird, написати такий вірш дуже важко, інколи плачу над кожним рядком. І також підтримую Катерину Собову, мені теж люди пишуть у ФБ і дякують за вірші, які відволікають від стресового стану. Тому вважаю, що все треба в міру.
Дуже мудрі настанови! Я обрала один напрямрк - гумор. З початком війни вирішила, що недоречно писати щось для сміху, коли кругом сльози, але численні звертання змусили переглянути свої погляди. Люди писали, що саме такі твори допомагають переключитися, усміхнутися, були випадки, що саме гумор сприяв швидше вийти із стану депресії. Звичайно про все те, що відбувається, ми повинні писати - це наша історія, тут я з Вами на всі 100% згодна!
Згодна з вами, треба знати історію і писати про війну. Та скажу чесно, написати вірш про війну тяжко...віддаєш всі сили, які і так вона відбирає...тому їх небагато...а кохання і природа відновлює сили... я про себе кажу.Натхнення Вам!
Погоджуюсь з Вами. У мене є ціла рубрика віршів на воєнну тему і громадянську (патріотичну). Але підтримую ще й liza Bird, написати такий вірш дуже важко, інколи плачу над кожним рядком. І також підтримую Катерину Собову, мені теж люди пишуть у ФБ і дякують за вірші, які відволікають від стресового стану. Тому вважаю, що все треба в міру. 
