Звернення до небайдужих.


Я  нікого  не  хочу  поучати  й  обіжати,  та  на  пам’ятку  напишу.
Я  читаю  і  вірші,  і  прози  сучасних  поетів,  а  їх  тисячі.  Що  проглядається  сучасного  життя  у  творчості  поетів  —  це  любов,  природа,  байки  чи  просто  щось  відірване  від  поточного  життя  Українського  народу.
Я  не  проти  —  пишіть,  та  не  забувайте  за  страждання  народу,  за  переможні  дні  —  це  історія.
І  ось  пройдуть  роки,  А  ІСТОРІЮ  ВЖЕ  ПИШУТЬ  ЧУЖАКИ  і  прочитають  ваші  строки,  та  й  скажуть  новому  поколінню:  Яка  війна,  поети  того  часу  писали  не  про  війну,  її  не  було,  вони  пишуть  про  любов,  природу.
Пишіть,  фіксуйте  кожен  час,  кожну  мить  сучасної  події,  це  дасть  силу,  віру  в  перемогу  правдивої  історії  Українського  народу.
Нашу  історію  вже  переписували,  присвоювали  собі,  нас  обманули.  
Не  напишете  Ви,  за  Вас  напишуть  вороги.
 Наприклад:
1.  Чи  знаємо  історію  Українських  богатирів.  Москалі  присвоїли  трьох  наших  богатерів  за  своїх.
-  Добриня  Никитич  -  родився  в  селі  Никитичи,  на  Волині,  при  князюванні  Володимира.
-  Альоша  Попович  -    родився  в  селі  Пирятині,  на  Полтавщині.
-  Ілля  Муромець  —  родився  в  містечку  Морівськ,  Чернігівська  область.
2.  Ми,  слов’яни-українці  народжуємося  з  генетичною  пам’яттю  наших  праотців  православних,  вільних  дітей  Божих,  з  любов’ю  до  Родини  і  до  Матінки  Землі.  Ми  вільний  народ  з  початку  древнійшого,  слов’янського,  православного  Роду.  
А  з  приходом  християнства  ми  стали  рабами  Божими  -  коли  немовля  хрестять,  коли  вінчається  подружжя,  ми  також  раби,  коли  покидаємо  живий  світ,  також  в  молитвах.  Ми  добровільно  звемо  себе  рабами.  Немає  народів  на  планеті,  щоб  себе  називали  рабами.
В  усьому  світі,  в  інших  ведучих  вірувань,  слово  —  раб,  не  вживається.
Як  би  хто  не  трактував  з  християнських  міркувань  сутність  раба,  раб  є  раб  —  безправна,  безвільна  людина.  
Пізнай  себе
Знати  Віру  Родову,
Ти  і  Бог  завжди  в  дорозі.
Знати  Віру  Родову,
Завжди  добро  творити  в  змозі.

Знати  історію  свою,
Ти  пишаєшся  собою.
Знати  історію  свою,
Ворогам  немає  спокою.

Якщо  згубив  ти  все  в  путі
І  тебе  це  не  турбує.
Не  буде  спокою  в  житті,
Чуже  тебе  рабом  зґвалтує.
Жовтень  2025  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2025
автор: Сокол