Ось павутинок в'язь повисла за вікном,
Там павучок маленький, його я кличу гном.
Дивлюся у вікно й дивуюсь ясним днем,
Що павучок цей гном, ажур плете без схем.
Осіння вже пора, зникає Сонце вмить,
Опале листя вкруг шурхоче-шарудить.
Потопаю у ліс шукати тайники,
А раптом там знайду опеньки малюки.
На гілочках краса, це гномика близнюк,
Іще один трудар плете ажур малюк.
Крізь плетиво оце видніється пейзаж,
Яскравий Захід Сонця, це Осені типаж.
2025 за мотивами 2014