Як сонячний зайчик, як неба усмішка,
Живе в Судаку медсестра Маргаритка.
У День всіх закоханих її я зустрів —
Як тільки побачив відразу зомлів.
У танці палкому вона вся жила,
Татарка танцює — і мліє душа.
Я довго стояв, забувши про все —
Вона наче сонце південне пече.
Я на танго її запрошу,
А відмовить? Я іншу візьму.
І я підійшов , не знаючи сам,
Що вийде із цього, який тарадам?
Та в тілі красивім — жила чиста душа,
Прекрасніша навіть ніж в Ялті весна.
І крила розкрились - наче лечу,
За обрій далеко і з неба кричу:
У місячну ніч, по гладі морській,
Як тільки магнолій розпуститься цвіт.
Припливу я в Судак,буде легкий прибій,
Подолавши сотні, а може й тисячі миль.
Щасливою бачити хочу тебе,
Щастя твоє — це також й моє.
Ми разом розділимо щастя на вдвох —
Ти наче світанку чистого вдох.
