Як сонячний зайчик, як неба усмішка,
Живе в Судаку медсестра Маргаритка.
В День всіх закоханих я її тут зустрів —
Як тільки побачив відразу зомлів.
У танці палкому вона вся жила,
Її вигин тіла — аж мліє душа.
Я довго стояв, забувши про все —
Вона наче сонце південне ясне.
Я на танець повільний її запрошу,
А відмовить? То іншу візьму.
І я підійшов , не знаючи сам,
Що скаже вона: «Ні» або «Так»?
Та в тілі красивім — жила душа,
Прекрасніша навіть ніж в Ялті весна.
І крила розкрились - наче лечу,
За обрій далеко і з неба кричу:
У місячну ніч, по гладі морській,
Надійся й чекай — повернуся сюди.
А не зможеш повірити в диво весни,
Не винна ти в цьому, мене ти не жди.
Будь щаслива, попри все і завжди,
Щастя твоє — це також й моє.
Ми разом його розділимо вдвох —
Ти наче світанку, видих і вдох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2025
автор: Горбаль Василь