Прийму, що кажуть, все цілком, відразу,
Поради мудрі – в скриньку золоту,
Та в пошуки свого прогаянного часу
Авже ж, хоч що там, не піду.
Колись із вченням Геделя у згоді
Неповноту я визначив свою,
І от тому я все життя своє відтоді
Ніщо із себе удаю.
Так виявилось легше і простіше –
Зкрутити дулю Оккаму услід,
В відчуджень бульбашці і у сумління тиші
Прожити, ошукавши світ.
Пройдешніх весен пелюстки зів”ялі
Підуть на чай вечірній, - пий, радій,
Чавунно-стала непохитність ритуалів,
Як сублімація надій.
