Друже, розгадай секрет
Чарівного щастя,
Вивільнившись із тенет
Темного нещастя.
Те нещастя все облиш,
Щоб з ним не тужити,
У минулому залиш
Назавжди і жити
Розпочни у щасті ти.
Щастя таємницю
Розгадавши, відпусти
Лихо у темницю
І замкни темницю ти,
Щоби раптом тихо
З неї не могло прийти
Більш до тебе лихо.
Ключ же викинь той умить
Якнайдалі в море.
Хай потоне в нім в ту мить
Разом з ним і горе.
Ти ж у щасті лиш живи
В світі ненастанно
Й працею його живи
Завсігди* старанно,
Бо із працею лишень
Не минеться щастя,
Лиш, коли останній день
Пройде, як нещастя,
Щастя й інше все мине,
Що ти нині маєш,
Назавжди. Життя ж одне
У руках тримаєш
Ти своїх. Тож, доки жить
Будеш в світі цьому,
Я бажаю, щоб щомить
В щасті жив на ньому.
*За́всігди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 29. 07. 2021
