Відірви́сь на хвильку від своєї кави
І спитай мене, немов тобі цікаво,
Чом не можу відвести́ від тебе погляд,
Чом ніяковію із тобою поряд.
Я прошу тебе: заглянь мені у очі,
Ледь не виплакані за самотні ночі –
Хай на мить у них зажевріє надія
На твою любов, на виповнення мрії.
У своїх дозволь тримати твої руки,
Щоб розвіяти передчуття розлуки.
Дай повірити, що зустріч – не остання,
Що чекає нас попереду кохання.
Уявити дай, немов посеред ночі
Одне одному ми дивимося в очі,
Ніжні руки у своїх руках тримаю,
На питання на твої відповідаю...
Липень 2025 року
