Літо стежкою йде… Усміхається.
Жито колосом тут наливається.
Де ромашки в траві, хід свій
Стишило
І волошки в житах шовком вишило.
Цвітом стежечка та кучерявиться,
Вже у гай літо йде. Розважається:
«Чебрецю ще сипну.
Зарум’янимось.
І на хвилях-човнах покатаємось.»
Вже гойдає ріка… Літо тішиться.
Та невдовзі хода його зміниться.
Дзвінко й весело ж як
Розспівалося…
і в ліску між дерев заховалося.
Ходить тихо воно. Роздивляється.
Десь грибочків сипнуть постарається.
З щедрих рук ягідки розсипаються.
Раді літечку всі. Усміхаються.
Радіймо доки з нами.
Добре, сонячне, лагідне... 
Вам дякую, Надіє! 
