ЛІТО СТЕЖКОЮ ЙДЕ…

Літо  стежкою  йде…  Усміхається.
Жито  колосом  тут  наливається.
Де  ромашки  в  траві,  хід  свій  
       Стишило
І  волошки  в  житах  шовком  вишило.

Цвітом  стежечка  та  кучерявиться,
Вже  у  гай  літо  йде.  Розважається:
«Чебрецю  ще  сипну.  
                         Зарум’янимось.
І  на  хвилях-човнах  покатаємось.»

Вже  гойдає  ріка…  Літо  тішиться.
Та  невдовзі  хода  його  зміниться.
Дзвінко  й  весело  ж  як  
                                                 Розспівалося…
і  в  ліску  між  дерев  заховалося.

Ходить  тихо  воно.  Роздивляється.
Десь  грибочків  сипнуть  постарається.
З  щедрих  рук  ягідки  розсипаються.
Раді  літечку  всі.  Усміхаються.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2025
автор: Надія Башинська