***
Вона чекала довго,.. надто довго,
Це стало болем, стало чорним днем.
І кожен стукіт громом бився вогко,
І кожен спогад все палив вогнем...
Вона чекала сина, хай із бою,
Ось він зайде́ - знайомий шепіт уст
І запах тиші,.. спокою й прибою...
Чи скаже що, чи скине рваний муст?..
Вона все знає... Хай лише їй скажуть.
Мала потреба тисне сік живих.
Нелегко бути там, де стіни в'яжуть
Сліпу надію... вже навік німих...
29.06.2025
