А недарма ж моє ім'я Марина:
Бо настрій – шторм бурхливий, дикий шквал.
Був штиль м'який, за мить вже вихор пінний,
Емоцій світ… Миттєвості, слова…
Читаю книгу про життя не вам –
Дельфінам…
Неслось життя, громи кипіли-рвали,,
Обпалювалась часто… Як пекло!
Чи то такий керманич за штурвалом,
Що зморшками вкривалося чоло?
Як човен на обмілину несло –
Звикала.
Ховалась в мушлю. Як мені боліло!
Пересипав пісок безжальний час
І рвалася душа, мов чайка біла,
До сонячного, теплого неслась,
У ті краї, із марева-оаз –
Летіла!
В моєму світі все легке й дитинне,
Кити поважні – з вусами діди.
Дельфіни виринають щохвилини,
Читаю книгу долі, диво з див,
Тієї, що з морської є води –
Марини.
