Світлина з чистотою білих мальв
У відчуття несе мене казкові:
Дитинство, що завіялося вдаль,
Я бачу у життєвім потічкові.
Побілка сяє на убранні хат,
Крізь тин барвінок радісний зіп’явся.
А мальви квіт медово колихав
Натхненну бджілку в праці, серед трав цих.
Бабусин голос – лагідний ручай –
Джерельно-чистим солодить від хати...
З-під стріхи стриж стурбований помчав,
За пташенят своїх він мусить дбати.
У клопотнечі догорає день,
Бо українці – в праці – ніби бджоли.
Сім’я втомилась і , нарешті, йде
Щаслива й задоволена, до столу.
А мальви квіт, як перший чистий сніг,
Нам простягає радісно голівки.
Ніхто із нас і думати не міг,
Що прийде зла війна в двори й домівки.
Підступності такої не чекав…
Без сліз про неї навіть не сказати.
Та вірю: щастя в білих пелюстках
Із миром завітає знов до хати.
Тримайтесь люди разом, не тужіть,
Нехай вас люта зброя не вражає.
Народ, що має працелюбність бджіл,
Іще збере найкращі урожаї.
…Ти тільки віри в краще не зламай,
Не забрудни той квіт рясний, бабусин.
Дитинство білосніжне серед мальв
Своїм нащадкам передати мусиш…
Ми ще зберем чудові урожаї! 
