Дітки, мої дітки,
Як вас приголубить?
Мої руки кістки,
Хто таку осудить?
Хто ж мене згадає,
Хто поставить свічку?
Спухли ваші тільця,
Ви мої калічки.
А я зажурилась…
З стогоном від болю,
Ката проклинаю!—
За такую долю.
Зранку ґрис варила
В поросі та цвілі.
Я б себе втопила
Та не маю сили.
Я б себе побила
Каменем та пліттю.
Нащо ж народила
На забаву люті?!
Ой, візьми же Боже,
Діточок на небо.
Я ж жива померла,
Там мене нетреба.
Трагічні сторінки історії. Вічна пам'ять усім жертвам голодомору. 
