Малювали пір’я – хмари,
Розписали сірим небо.
Захід сонця, мов примари,
Затулили хмари – греблі.
Малювали. Світ накрили
Наче ковдрою, туманом.
В небі сірому розбили
Чашу з зіркою – дурманом.
Диво – місяць нині вповні,
Місячна доріжка льється....
Ти така, як бачать зовні?
Не така! Душа сміється.
