і рано вранці на світанку
почувся дзвін:
то він до мене в двері
подзвонив, мов старий будильник,
і, щоб я відчинив, стояв на порозі терпляче.
от він і каже: прокинься, та не готуй сніданку,
слухай, що я кажу.
маю для тебе нагального, не дуже важкого урока –
мусиш прийняти й вивчити.
я вчитель, так: вчитель. а навіщо мені ця морока –
то вже клопіт не твій,
а така моя вчительська місія.
що ж, а тепер підскоч та озирнися довкола.
що ти побачиш? – нічого. отже, мусиш собі знайти
якусь корисну справу чи забаву,
щоб не сидіти крячкою
зі своєю ненавистю в серці.
зрозумій: чоловік – не острів,
і навіть не робінзон.
не годиться тобі замикатись в високому замку,
бо домівка твоя не тут,
а деінде; й коли кожна птаха вбирається в пір'я,
вона летить, і стрімко покидає
рідне гніздо.
так я наважився, й вирушив
в далеку, далеку, далеку подорож
так, ніби раптом кинувся в море.
мій вчитель мандрував зі мною для компанії –
йому то була не виснажлива довга мандрівка,
а справді весела пригода.
так. то що ж там, вчителю, далі у нас за розкладом?
як ти казав там? що нам робити тепер?
я тут з мартіні в руці розважаюся та засмагаю
на цій мальовничій мальорці,
я намагаюся бути слухняним,
видатним, неабияким і соціяльно значущим,
та який в тому глузд – не спадає нічого на думку.
вчитель подумав, допив свою повну склянку,
каже: це й справді було дуже весело,
ти засвоїв свій перший життєвий урок.
а тепер я тобі оголошую похвалу та велику подяку
за все, чого ми з тобою досягли за поточний рік.
ну гаразд, а тепер що там у нас за розкладом?
ми, вже знаю, отут байдикуємо
та напої глитаємо на розкішному березі моря,
а який в цьому глузд – не бачу,
і, хоч ти мене вбий, а здається,
так ніколи вже й не збагну
за твором: teacher, jethro tull
ID:
763195
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 30.11.2017 20:19:13
© дата внесення змiн: 01.12.2017 12:49:48
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|
