Чого, панове,
чубимось до крові
і набиваєм
мозолями язики,
серцями прагнучи любові...
й ще любові?..
Що ж за народ
ми, українці, отакий?..
Замість сонетів
куємо багнети –
здобутки ближнього
ой як печуть...
А десь співають
солов'ї-поети,
та часу нам немає їх почуть...
Щиро дякую!
