Ти у полоні дивних ідей,
Де кожен погляд повний неправди.
Їх так полюбляють мільйони людей,
Хоч всім все одно, хто з них неправий.
Вони, як один, до болю так схожі
І цей сірий натовп кличе тебе.
Із ними комфортно тобі, та може –
Це спільна могила усіх людей?
Тут кожен живе, як собі хоче,
Хтось каже – утопія, хтось каже – рай.
З пустого в порожнє переливають,
Тут жити легко, але знай:
Можна втекти від життя,
Від смерті не втечеш ніколи.
Можна прожити кожну мить,
А можна корчитись від болі.
Життя – це вічна боротьба,
Де кожен вічно битись має.
Приймати виклик - значить жити.
Semper fidelis* своїм ідеалам.
Тепер ти в полоні дивних машин,
Що майже, як люди, але без емоцій.
Всі твої надії зникають, як дим.
Весь світ збожеволів – ти просто в шоці.
Так легко прогнутись під чужі ідеали,
Так легко жити за законом чужим,
Завжди і усюди за непослух карали,
Свобода – це мрія у світі машин.
Без зради й зневіри любові не збагнув,
Який сенс у сміливості, якщо страх забув?
Ланцюг неволить тіло – рви і розривай,
Будь завжди відданий собі і пам’ятай:
Можна втекти від життя,
Від смерті не втечеш ніколи.
Можна прожити кожну мить,
А можна корчитись від болі.
Життя – це вічна боротьба,
Де кожен вічно битись має.
Приймати виклик - значить жити.
Semper fidelis* своїм ідеалам.
*Завжди вірний (лат.)
ID:
733150
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 13.05.2017 00:53:01
© дата внесення змiн: 13.05.2017 01:01:08
автор: SirHedgehog
Вкажіть причину вашої скарги
|
