Жорстокі війни, злі голодомори,
Тебе косили в корінь, як траву.
Дві тищі років і все ті ж актори,
Вже їх онуків хаваєм халву.
Та нас зламати все - таки не можна,
Моя Украйна, як той Фенікс – птах.
Бо Русь моя, вона ж непереможна,
Її… в Даждьбога сила … у зірках!
Моя Вкраїно серденько, небого,
Як край дороги бите чаєня.
Чому ж ти доле так живеш убого,
Чому ж так довго честь твоя куня.
Сурма над Києм грізно засурмила,
Як вирвались з пазурів голуби….
Оце вкраїнці нас вона будила,
Невже сини не чули ви труби?
Змагти не може нас ніяка сила,
Перемогти не зможуть нас кати.
Матуся - Леля в лоні нас носила,
Щоб не згубили ми свої сліди.
Упали Орди там… за нашим степом,
Знайшли собаки смерть свою в лісах.
А ми і досі між Землею й Небом,
Бо вічні є… - ми Прометеї у віках!
