Одного разу у суботній ранок
він казино відвідать захотів
" Хоч трохи грошей виграть наостанок"-
під носа все собі він бурмотів
йому було десь сорок років
він був багатшим за весь світ
тож він, зробивши пару кроків
зайшов в середину і сів
усе дзвеніло, клекотіло
і звуків виграшу тут чуть,
а люди все щось гомоніли,
а люди гроші свої ждуть
вони були неначе ненажери
їм тільки гроші, гроші, гроші
кому потрібні ці папери,
брудні, погані й не хороші?
та правили вони всим обітованим
купити треба щось, полікувати?
без гро́шей, будеш ти змарнованим
якщо по-їхньому ми будем міркувати
а й справді, ти куди не глянь
ти без бумажки цеї не підеш нікуди
ти за цю лінію тільки заглянь,
багатство й бідність разом йдуть усюди
Якої дурості це людство зазнавало
Ти тільки вислухай оцю химеру!
та людям завше буде усе мало
Тепер життя наше залежить від паперу
Давайте разом позбавлятись від стіни
Давайте разом будем розуміти одну річ:
що краще, найвеличніше, достойне -
поза ринкової ціни
І Якби багачі там не хвалились
Як не доводили б, що гроші - це усе
Та краще, хай вони б вдавились
Бо гроші їхні це усе пусте
Ми можемо їх розірвати і спалити
Бо цінності ніякої не мають
А от любов, турбота - ось що нам хвалити
Вони у серці навіки́ засяють
Він вийшов з казино, і оглянувсь навколо
На радісних, захоханих людей
І в серці щось йому тут сильно закололо
В нього нема нічого крім грошей.
