Я пам’ятаю, як бабуся мене вчила,
Що крихту хліба з землі підніми,
Яку я випадково упустила,
І поцілуй його, й до хліба поклади.
Тоді бабусю я не розуміла,
І думала,що жадібна вона,
Бо в домі було вдосталь хліба,
А вона кожну крихту берегла.
Пройшли літа. Бабусі вже немає,
Тепер я розумію ті слова,
Що хліба у достатку не буває,
«Бо хліб завжди у всьому голова»
Над крихтой хліба люди працювали,
Любов свою поклали в крихту ту,
Наші старенькі ціну хліба знали,
Бо пережили голод і війну.
Я пам’ятаю, як бабуся мене вчила,
Що крихту хліба з малку бережи,
Бо хліб святиня, в ньому століть сила,
Де буде хліб, не буде там ні голоду,
Не буде там біди .
ID:
564980
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 07.03.2015 21:56:05
© дата внесення змiн: 07.03.2015 21:56:05
автор: Ванка
Вкажіть причину вашої скарги
|
