Татусю, поклади долоню
На голову мені і пригорни,
Я пам’ятаю, як ти доню
Завжди учив дивитись догори.
Я пам’ятаю, як хотіли
У небо полетіти до зірок,
І як ми довго гомоніли,
І як учив робити перший крок.
Як ти лагідно мене сварив,
Не боятися казав, як темно,
Вірити у казку ти навчив,
Душу вклав у доню не даремно.
Дякую, що тисячі доріг
У житті мені зумів відкрити.
А можна сьогодні на поріг
Я прийду, щоб знов поговорити?
Щоб вибач вмить тобі сказати
За сиві волоски на голові,
Татусь, велике щастя мати
Такого батька на усій землі!
І я прошу у цій годині
Мене, ріднесенький, благослови
І руки струджені та сині
На голову на мить ще поклади.
