Солодка й мабуть п'яна думка,
Заполонила наче доза враз.
I музика немовби гумка,
Тянула в низ, у павутиння нас.
Ми вiдчували подих знизу,
А шепiт зверху нас глушив.
I голу правду бiлу й сизу,
Думками голос наш душив.
Ми не вiдчули ритм у болi,
А зверху шепiт не мовчав.
Ми щось вхопили в руки голi,
Та доза скiнчилась..(Кричав?..)
