Давно вже сплутались думки,
Пiд ретро музику твою.
I вже, мабуть, ми вороги,
Ти акварель порвав мою.
Давно не чую бiльше ночi,
I не малюю я тебе.
Але виходять твоi очi,
Я так ненавиджу себе.
Давно не граю я у iгри,
I забуваю образ свiй.
Чомусь я попадаю в прiрви,
Коли портрет малюю твiй.
