По заповідях Божих
треба жити!
64.АРМАГЕДОН/укр/
Лезо долі ріже світ,
Бо з розуму зійшов,
В конвульсіях він б’ється.
Вже до того дійшов,
Що в корчах захлинувся
Нечистотами своїми.
Яка біль! Душа кричить,
Кров’ю сонце залило,
А море хробаків точать,
Точать нутрощі його.
В цупких обіймах
У пітьмі цілує гидко
І бридкими язиками
Лиже душу дике зло.
Жар пече!. Божевільний
Мозок буйно б’ється,
Блискавки стріляють,
Гуркіт, валиться усе
І спалахнула прірва
Пекла. В агонії блює
Земля і важко ходить.
Ринули розпуста, бруд,
Кров, насилля, їдкий чад,
В обіймах все цілують.
Крутить чорний гад.
Тайфуни оргій, жага
Палить все підряд,
Тягне смерч багна
В безодню бруду все
Що є, у черево своє.
Ганебний люд!
Відродися світ!
Через гуркіт, сморід, бурі
Пробився тихий, ніжний
Звук, нестримний, перший
І обрис сяйва променистий.
Легко пестять подих теплий
Струмені жадань і сподівань.
Купаючись у променях надій,
Аромат ростків медових мрій,
Любові запах рози ніжний
Вдихає світ прекрасний,
Світ веселковий, ясний,
Новий, незайманий і чистий.
Жах божевільний -
Світ новий, світлий.
ID:
264559
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 12.06.2011 00:05:59
© дата внесення змiн: 22.06.2011 19:36:37
автор: Володимир Кондратик
Вкажіть причину вашої скарги
|
