Печалься, якщо хочеш. Дозволь мені журитись.
Не користуйся більш словами;
Хай золоте волосся тиші віється над нами,
Звивається у ніжні звиви.
Не користуйся більш словами;
Різьбила ти моє життя з слонових бивнів...
І Пікус Мірандола мертвий;
І всі боги, які прийшли зі снів і міфів,
Гермес, Тот, Бел зотліли нині,
Зотліли і розкисли.
Крізь все це бачу я твій лик блідий, Гречанко;
Ніжність
Мене примушує тебе кохати як малу дитину,
Ти ласощі напівостиглі, покинуті в тарілці Цезаря.
Richard Aldington LESBIA
Grow weary if you will, let me be sad.
Use no more speech now;
Let the silence spread gold hair above us,
Fold on delicate fold.
Use no more speech;
had the ivory of my life to carve….
And Picus of Mirandola is dead;
And all the gods they dreamed and fabled of,
Hermes, and Thoth and Bêl are rotten now,
and dank.
And through it all I see your pale Greek face;
Tenderness
Makes me eager as a little child to love you,
You morsel left half-cold on Cæsar’s plate.
